Він народився в польському селі Попово, але все свідоме життя провів в Гданську, тут він творив історію нової Польщі і разом з однодумцями зробив все, щоб вирвати свою країну з лещат радянської влади та здобути для неї незалежність. Цей шлях не був простим, він тягнувся десятиліття, але був не марним. Його неймовірне досягнення заслужено відзначено народом Польщі та світовою спільнотою, пише gdanski.pro.
Лех Валенса народився 29 вересня 1943 року в багатодітній сім’ї. Особливих подій в дитинстві, що свідчили б про його буремне майбутнє, не відбувалося. Активну діяльність розпочав після переїзду в Гданськ.
Страйк у Гданську, що став початком шляху
В 1967 році Лех Валенса влаштувався на роботу електриком на Гданській верфі, став профспілковим активістом. У грудні 1970 року брав активну участь в страйку на судноверфі.
Причиною страйку було підвищення цін на м’ясо, м’ясну продукцію та інші продукти харчування в середньому на 23%. Протестувальники вимагали скасування підвищення, врегулювання системи оплати праці і усунення від влади людей, що приймали рішення про ціноутворення. Лех Валенса входив до складу страйкового комітету. Тоді вперше був арештований на чотири доби. Страйк був придушений владою, проти протестувальників застосували вогнепальну зброю, загинуло багато людей.
Розвиток подій у 1970-х
За свою профспілкові діяльність Лех Валенса був неодноразово репресований владою ПНР, за ним стежили, арештовували, а в 1976 звільнили з роботи. В 1978 році взяв участь в покладанні вінків до пам’ятнику жертвам подій 1970 року, що знаходиться біля воріт Гданської судноверфі. Був засуджений до штрафу.
З січня 1979 року був членом редколегії газети „Robotnika Wybrzeża” – нелегальної організації Вільні Прибережні Профспілки. Леха Валенсу неодноразово заарештовувала міліція. І хоча в нього була сім’я він не припиняв свою діяльність. В серпні 1980 року відіграв ключову роль в переговорах, що призвели до угоди між страйкуючими робітниками та урядом, що гарантувала поміж іншим створення незалежних самоврядних профспілок.
Створення “Солідарності”, світове визнання та інтернування
Лех Валенса став співзасновником профспілкового руху “Солідарність”. 17 вересня 1980 року став головою його першого вищого органу. У жовтні 1981 року став головою спілки. Тоді він здобув світову популярність і був названий найважливішим символом антикомуністичної опозиції. У цьому ж році журнал “Time” назвав його Людиною Року.
Після визнання владою “Солідарності” нелегальною 13 грудня 1981 року знову був арештований та інтернований. Спершу його утримували на урядовій віллі в Хиліцах під Варшавою, а потім перевели в Отвоцьк. Комуністична влада розраховувала на його співпрацю та участь в будівництві нової підконтрольної їй “Солідарності”. Проте Лех Валенса не погоджувався на це. У травні 1982 року його перевезли до Арламова в Бещадах. Був звільнений в середині листопада 1982 року.
У квітні 1983 року зустрівся з членами підпільного Тимчасового координаційного комітету “Солідарності”. В травні 1983 року повернувся на суднобудівний завод робітником. У червні цього ж року зустрівся з Іваном Павлом II, що перебував з візитом у Польщі.
Нагородження Нобелівською премією
5 жовтня 1983 року Лех Валенса отримав Нобелівську премію миру. Побоюючись, що не зможе повернутися до Польщі, не був присутній на врученні премії в Осло. Нагороду отримувала його дружина та один з його синів. Престижна світова премія зміцнила позиції Леха Валенси.
Перші вагомі перемоги
У вересні 1986 року після оголошення комуністичною владою амністії політичним в’язням, створив Тимчасову Раду “Солідарності”, яка діяла відкрито, але нелегально. 25 жовтня 1987 року став головою Регіональної Виконавчої Комісії “Солідарності”.
У травні 1988 року приєднався до страйку на Гданській судноверфі. Влітку в Польщі знову розпочалися протести. Лех Валенса погодився почати переговори з представниками влади.
31 серпня 1988 року пройшла конференційна зустріч сторін. Влада висунула умову про припинення страйків до початку переговорів. Валенса отримав ще більшу вагу для участі в переговорах після перемоги в теледебатах з Альфредом Мьодовичем в листопаді 1988 року.
18 грудня 1988 року очолив Громадський комітет, створений “Солідарністю”. На переговорах за круглим столом з лютого по квітень 1989 року очолював делегацію опозиції.
В результаті переговорів було легалізовано “Солідарність”, призначено вибори до сейму та сенату. Майже всі кандидати Громадського комітету пройшли до парламенту. У сенаті кандидати від “Солідарності” отримали 99 місць. Лех Валенса закликав Об’єднану народну партію та Демократичну партію утворити коаліцію, в результаті було сформовано перший некомуністичний кабінет в країнах радянського блоку.
У 1989 році Лех Валенса перебував з візитом в США і став третім іноземцем в історії який не маючи офіціної функції виступав в американському Конгресі. Він був нагороджений Президентською медаллю Свободи.
Президентство Леха Валенси
У 1990 році Лех Валенса балотувався в президенти. У першому турі він отримав 40 % голосів, на другому місці був Станіслав Тимінський. Валенса переміг і в другому турі і став першим президентом Республіки Польща, що був обраний на загальних демократичних виборах.
Під час свого президентства Лех Валенса був активним на міжнародній арені.
На початку червня 1992 року було опубліковано список з іменами співробітників комуністичних служб безпеки, в якому було також прізвище Валенси. 4 червня 1992 року Валенса в заяві зізнався в такій співпраці. Через декілька десятків хвилин цю заяву було вилучено.
В наступні роки президентства підтримував вступ Польщі до Європейського Союзу та НАТО.
На президентських виборах 1995 року програв Олександру Кваснєвському. Передвиборчі дебати кандидатів увійшли в історію.
Після закінчення президентського терміну заснував фонд Інститут Леха Валенси. Читав лекції.
Балотувався на президентських виборах 2000 року, але набрав лише 1% голосів. У наступні роки політичною діяльністю не займався.
Інститут Леха Валенси
Зараз фонд “Інститут Леха Валенси” розташований в Гданську на площі Солідарності, 1 в Центрі Європейської Солідарності. Раніше офіс організації знаходився на Алеї Єрусалимській, 11/19.
Фонд займається проведенням історичних досліджень, вихованням молоді у сфері демократії, просування Польщі, захистом навколишнього середовища та популяризацією сучасних проекологічних рішень.
У 2013 році Інститут Леха Валенси був співорганізатором 13 Саміту лауреатів Нобелівської премії миру в Варшаві.
Дім Леха Валенси в Гданську
Будинок, в якому проживає Лех Валенса, заходиться в Оливі на вулиці Поланки, неподалік від парку. Колишній президент Польщі проживає тут вже понад три десятиліття.
Будинок придбали ще в 1988 році, але тоді садиба вимагала ремонту. Новий проект будинку розробив відомий архітектор Щепан Баум. Сам будинок займає 300 кв. м. і знаходиться на ділянці 6 тис. кв. м. Ззовні вілла виглядає розкішно, але всередині все обставлено скромно. Побачити будинок з вулиці не вдасться, його оточує високий паркан. На території садиби проводилися великі прийоми, на які запрошувалися політики, артисти, спортсмени і близькі друзі.
Тож Гданськ у 1970 – 1980 рр. став справжнім осередком боротьби Польщі за незалежність. Одним з найважливіших людей, що приймали активну участь у тих подіях, був Лех Валенса. І хоча після свого президентства він більше не займається політикою, проте залишається в центрі уваги як громадський діяч, що намагається передати знання та бачення новому поколінню поляків, щоб з їх допомогою Польща займала важливе місце в Європейській спільноті.