Він візуальний художник, скульптор, перформер, викладач, куратор та аніматор культурного життя, активіст. Мова йде про гданського культурного діяча Гжегожа Кламана. У цьому матеріалі на gdanski.pro ми більш детально розповімо про його життя та творчість.
Юність
Гжегож Кламан народився у 1959 році у місті Новий Тарг. Зростав у звичайній польській сім’ї. Вже змалку юнак захоплювався творчістю, зокрема полюбляв скульптури. Навчаючись у школі, Гжегож також відвідував Державну середню школу образотворчого мистецтва. Саме там він вивчав, як створювати різноманітні скульптури. Після школи хлопець вирішив пов’язати своє життя з творчістю. Він вступив до Державної вищої школи образотворчого мистецтва в Гданську, де навчався на факультеті скульптури.
Початок його навчання в Гданську припав на час заснування «Солідарності». Після введення воєнного стану 13 грудня 1981 року Кламан брав участь у демонстраціях і став співзасновником незалежного видавництва Станіслава Бжозовського, друкарня якого розташовувалася в родинному домі митця в Новому Таргу. Будучи студентом, він був одним із керівників студентського наукового гуртка Державної вищої школи образотворчого мистецтва, був ініціатором численних заходів і виставок, співзасновником студентських галерей у Гданську. Гжегожу було до вподоби створювати культурні події, адже саме під час організації таких заходів хлопець мав можливість вільно втілювати у реальність свої найоригінальніші ідеї.
Подальша діяльність
У 1980-х роках Кламан був відомий як автор лендарт-акцій, які традиційно розумілися на скульптурах. Часто співпрацював зі скульптором Казімєжем Ковальчиком. Його перші роботи з лендарту були представлені в 1983 році в старих каменоломнях Пінчува. Одне з найвідоміших його дійств було створене під назвою Most. У цій експозиції художник з’єднав два береги замерзлої річки лінією вогню довжиною приблизно 30 метрів.
Гданськ був особливим місцем для Гжегожа. Він вважав, що саме тут накопичилися різні культури та різні сенси. Кламан говорив про те, що це місце, де під шарами уламків і гнилого зерна лежить обгоріла підлога, потім знову земля, а потім ще щось під нею. Так він описував можливості у Гданську.
У 80-х роках скульптурні пошуки Кламана того часу відповідали специфічному жорстокому характеру острова Гранарі. Це були, з одного боку, зліпки людського тіла та самозліпки, а з іншого — і насамперед — дерев’яна скульптура. Художник здобув популярність у 1980-х як автор дерев’яних фігурок, вирізаних простими інструментами, такими як сокира чи пилка. Для своїх робіт використовував доступні йому матеріали, зокрема дерево, шматки листового металу, картон. Тодішні колеги Кламана говорили про те, що ці скульптури поєднували в собі аспект соціальної та мистецької конкуренції та сильний екзистенційний знак.
Наприкінці 1980-х років Кламан почав створювати великі просторові композиції у подібній “жорстокій” естетиці, використовуючи такі матеріали, як дерево, листовий метал, а також книги. На той час його роботи були чимось сміливим та незвичним для пересічного жителя Гданська.
У 1990-х творчість Гжегожа Кламана зазнала серйозної трансформації. Митець став одним із провідних представників критичного мистецтва. Тоді критики відзначали три основні напрями його діяльності, зокрема критичний аналіз архітектури як форми репрезентації влади, проблему тіла і влади та нові течії в науці.
Чимало уваги Гжегож приділив гданській корабельні. У цей період творчості Кламан використовував національну символіку та цікавився процесом глобалізації та пануванням великих корпорацій.