Koval Fest Gdańsk — міжнародна культурна подія, що продовжує українські традиції ковальства у європейському контексті. Тут метал стає мовою діалогу про силу, витривалість, відновлення і спільне творення навіть під час війни, пише gdanski.pro.
Фестиваль розгортається як живий процес колективного творення, де метал не лише формують фізично — ним розповідають історії, емоції та культурні сенси. Кожен учасник — від майстрів з Фінляндії, Швеції, Польщі, Франції до українських ковалів — приносить власний досвід і унікальні техніки, перетворюючи простір на справжню живу галерею ковальського мистецтва.
Теми фестивалю змінюються відповідно до контексту: «Зерно життя» символізує надію і проростання у складних умовах, тоді як «Постапокаліпсис» показує мистецтво відновлення й креативність після руйнувань.
Попри перенесення фестивалю в іншу країну, він зберігає відкритість, участь громади та ідею створення «металевої історії» наживо, об’єднуючи митців, ковалів і глядачів у єдиний простір творчості та символічного діалогу.
Народження Koval Fest
Фестиваль стартував у 2018 році в Дніпрі — місті з потужним індустріальним характером і глибокими металургійними традиціями. Саме тут ідея створювати символи міських районів у формі масштабних металевих скульптур набула особливого сенсу.
За чотири роки — до 2021-го — відбулося чотири фестивалі, які зібрали близько 350 ковалів з України та з-за кордону. Було проведено понад 5000 майстер-класів для мешканців міста, а ковальство з ремесла для обраних перетворилося на доступний і зрозумілий досвід для багатьох людей.
Кульмінацією кожного фестивалю ставали об’єднуючі скульптури — художні символи районів Дніпра. Так у міському просторі з’явилися «Сокіл надихає», «Планета знань», «Індустріальне серце Дніпра», «Дерево дружби університетів», «Талісман Дніпра».
Усі ці об’єкти були з’єднані в єдину культурну систему — туристичний маршрут «Металева історія Дніпра», який став прикладом того, як мистецтво може формувати нову міську інфраструктуру.
Освіта, стратегія і міжнародний вимір
Поступово Koval Fest вийшов за межі фестивального формату. У 2019 році було започатковано проєкт «Діалог мистецтв», у межах якого відбулася школа-семінар вогняного мистецтва «Самайн». У 2020 році стартувала розробка масштабного документа — «Стратегії відродження ковальства України 2030», що мала на меті системний розвиток галузі.
У 2021 році завдяки гранту House of Europe було реалізовано проєкт «Digital ковалі» — серію навчальних інтенсивів з 3D-моделювання, цифрового проєктування та роботи з програмним забезпеченням. Того ж року фестиваль отримав статус Міжнародного фестивалю народного мистецтва, а також вибудував партнерства з міжнародними професійними інституціями. В Україні з’явилися відокремлені підрозділи фестивалю в Київській, Донецькій, Сумській та Запорізькій областях.
Війна як точка розлому і переосмислення
Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році стало драматичним розривом у звичному ритмі життя фестивалю. Того року Koval Fest не відбувся. Частина команди була змушена виїхати з Дніпра, зокрема співорганізаторка фестивалю Тетяна Тицька, яка зрештою опинилася в Ґданську.
Втім, вимушена пауза не означала кінець. Навпаки — вона стала моментом переосмислення ролі фестивалю у світі, що воює. Так народилося рішення перенести Koval Fest за кордон — не як втечу, а як продовження української культурної присутності.
Чому саме Ґданськ
Ґданськ — місто з потужною історією свободи, солідарності та портової відкритості до світу. Саме тут ідея фестивалю, що говорить мовою металу про силу, працю і спільноту, набула нового контексту. Польща стала простором безпеки, але водночас і місцем культурного діалогу, де українське ковальство могло бути почуте міжнародною аудиторією.
Перенесення фестивалю до Ґданська стало символічним жестом: українська культура не зникає під тиском війни, а виходить у європейський простір, трансформуючись і збагачуючись новими сенсами.
Польський KOVAL FEST: нові теми, нові сенси
У 2023 році фестиваль у Ґданську відбувся під темою «Зерно життя». Вона стала метафорою сили, що не руйнує, а проростає — любов’ю, свободою, майбутнім миром. Гості фестивалю мали змогу не лише спостерігати, а й брати активну участь у процесі: кувати, лити метал, карбувати монети, працювати з міддю, зварювати дамаську сталь, створювати спільні скульптури з металобрухту.
У 2024 році фестиваль пройшов під гаслом «Постапокаліпсис». У самому серці Ґданська було створено фентезійний світ, що відображав досвід життя після катастрофи — з болем, але й з надією. Ковальство тут постало як поєднання сили, витривалості та креативності — як ремесло відновлення.
Освітня гра і вогняне мистецтво
Польський етап Koval Fest вирізняється продуманою освітньою програмою, побудованою у формі гри. Відвідувачі поступово відкривають для себе різні техніки обробки металу, проходячи своєрідний шлях майстра. Особливе місце займають вечірні демонстрації вогняного мистецтва — перформанси, де метал і полум’я стають театром.
Чим дивували учасники Koval Fest Gdańsk
Важливою особливістю ґданського Koval Fest стала сильна міжнародна команда учасників, які перетворили фестиваль на живу мапу сучасного ковальського мистецтва. Майстри з різних країн демонстрували не лише техніку, а й власну філософію роботи з металом.
Майстер із Фінляндії вразив публіку стриманою північною естетикою та точністю форм. Польський коваль Кацпер Олехнович представив авторські сокири й експерименти з бурштином, поєднавши ковальство з гастрономічною та регіональною культурою Балтики. Маріан Квасний зі Збашиня показав, як ковальство може рятувати спадщину, перетворюючи традиційні техніки на сучасне мистецтво.
Особливу увагу привернули незламні майстри з України, які представили кузню «Дархан». Їхня участь стала символом стійкості та продовження української ковальської традиції попри війну. Скульптор Чеслав Подлесний працював з емоціями й внутрішніми станами людини, доводячи, що метал може бути тонким художнім інструментом.
Видовищну частину фестивалю підсилили Лукаш Маліновський (Sword Addict) зі своїми мечами, Пшемислав Хацінський з авторськими методами ковальства, а також учасники з Перу, Швеції, Франції, які додали події міжконтинентального звучання. Разом з іншими майстрами — зокрема зі Львова, Польщі та Німеччини — вони сформували простір живого діалогу культур, у якому ковальство постало як мистецтво, що об’єднує.