Чеслав Тумелевич здобув славу у Гданську, та й у всій країні як вмілий художник та досвідчений викладач. Чоловік починав свій шлях, коли польським митцям довелось відкрити ще безліч стилів та заявити про себе на весь світ. І він був на передовій цих досягнень. Виставки по всій Польщі та світові конкурси, безліч картин та чимало особистого досвіду – Чеслав Тумелевич звик брати від життя максимум. А публіка має змогу спостерігати за творчими пошуками митця вже багато років. І, що найважливіше, художник щоразу змінює стиль, який обов’язково відповідає його емоціям та ситуації навколо. Ну а ці всі моменти варто уважно дослідити на сайті gdanski.pro.
Шлях художника
Чеслав Тумелевич народився 20 листопада 1942 року в Ліді й все дитинство провів у роз’їздах. На шляху до Гданська він встиг пожити і в селі біля Познані, і в Шамоцині, і у Вижиську та Бидгощі. Тож сумувати майбутньому художнику не довелось. Ба більше, він вже тоді запам’ятовував сюжети для своїх картин та милувався все новими краєвидами. Любов до малювання прокинулась у Чеслава ще в підлітковому віці. Він слідкував за відомими графічними дизайнерами та навіть не уявляв собі, що зовсім скоро з ними зустрінеться. Після закінчення школи у Бидгощі Тумелевич перебрався до Гданська й обрав місто для свого постійного життя. А сталось це у 1961 році.
Приморське містечко виявилось справжнім раєм для майбутнього художника. Тут процвітала творчість, а наставниками для митців-початківців ставали відомі імена у мистецькій сфері. Чеслав надіявся вступити до Академії образотворчих мистецтв у Гданську, проте з цим закладом не склалось. Натомість він взявся вивчати архітектуру у Гданському політехнічному університеті. І, як показав час, такий поворот долі пішов лише на користь Тумелевичу. Тут він отримав багато корисних порад від викладачів та навчався у знаних митців. У студентські роки художник випадково відкрив для себе світ художньої графіки, який все життя йшов для нього на рівні з живописом. Спершу Чеслав захопився ліногравюрою, потім створював офорти, а далі пробував усі цікаві йому техніки. Хоч можливостей було не так багато, проте художник вмів знайти креативний підхід до всього. Не вистачало ні якісних чорнил, ні матеріалів, на яких би створювались сюжети. Проте Тумелевича це лише спонукало до оригінальних рішень, чим він і виділявся.
Окрім навчання у Гданську, художник ще здобував освіту у Познані. Кар’єра митця стрімко рухалася вгору, та й він не любив сидіти без діла. Чеслав і творив у майстерні, і допомагав з проєктами іншим митцям та вигадував нові рішення у мистецтві. Свою першу виставку Тумелевич зміг організувати у 1965 році, а ще через 5 років його прийняли в асоціацію художників – ZRAP. До 30 років він вже встиг зробити собі ім’я, відвідати чимало конкурсів та привнести нові віяння у художню графіку. А у 33 Чеслав очолив студію літографії та ліногравюри в Академії образотворчих мистецтв – закладі, в який у свої 20 художнику так і не вдалось потрапити.
Стиль Тумелевича
У творчому житті Чеслава Тумелевича завжди було дві пристрасті – живопис та графічний дизайн. І чоловік став однаково успішним в обох стихіях. Ба більше, він завжди придумував щось нове, за що отримав визнання та схвальні відгуки своїх викладачів. Від початку своєї творчості художник не міг віддати перевагу якомусь одному стилю, тому, як казав сам митець, мав безліч різноманітних періодів. І всі вони були чітко поділені, адже відповідали настрою Чеслава.
Вивчивши, усе що міг у навчальних закладах, та здобувши практику у мистецьких студіях, Тумелевич не знав, за що йому братися. Він прекрасно розумів принципи роботи своїх наставників і деякий час не міг відійти від їх приписів. Проте художник також розумів, що настав час шукати власний стиль. Перед Чеславом постала дилема, чи вигадувати щось небачене, чи слідувати модним тенденціям. І він обрав друге. Саме тому першою сходинкою його творчості стало мінімалістичне мистецтво. Чоловік з цим чудово справлявся, адже познайомився з мовою геометричних фігур ще під час навчання на архітектурному факультеті. Проте до художника прийшла інша муза, тому згодом і його роботи видозмінились.
А сталось це, коли Чеслав відвідував могилу своєї бабусі. Він поринув у приємні й далекі спогади та надихнувся спокоєм природи. Відтоді він почав творити у стилі магічного реалізму. У цьому йому допомагали його подорожі та милування природними красотами. Хоч картини Тумелевича привертали увагу, та й він був частим завсідником різноманітних конкурсів, проте митець все одно знаходив привід для критики. Художник був у творчому пошуку й він досліджував свої помилки. Саме тоді йому забракло кольорів у роботі. І Чеслав звернувся до теорії кольору Гете. Картини художника ожили всіма барвами веселки, які йшли у чіткій послідовності за тонами та насиченістю. Однак мистецтво не повинно лише підкорятись правилам, важливою частиною є також креатив та свобода творчості. Такий принцип вивів Тумелевич, відвідавши США. Чоловік здобув премію від Fundacji Kościuszkowskiej й був вражений американською свободою. Ця подорож допомогла Чеславу зруйнувати будь-які бар’єри та гучно заявити про власні сюжети.
Якщо у ранній творчості Чеслав був у пошуках власних уподобань, то пізніше у його стилі змінювались лише сюжети. Коли художника турбувала політична ситуація у країні, він зображував це і на папері. Тоді він обмежився кількома кольорами й настільки заглибився у власні переживання, що змушений був виходити з цього етапу. Прекрасним рушієм для Тумелевича стала любов, яка принесла еротичний зміст до його робіт. Ну а вічним натхненником пейзажів митця є Гданськ, якого ніколи не обділяв Чеслав.
Натхнення для митця
У житті Чеслава ніколи не бракувало натхнення, адже художник вміє помічати красу в дрібницях. Питання полягало лише в тому, у якому стилі виконати той чи інший сюжет. Ну а коли і це зʼясував автор, то його творчість заграла величезною кількістю різноманітних історій. Коли Тумелевича запитують про його талант, то він каже, що це лише невелика частина успіху. Художник звик багато працювати, тому про застій у карʼєрі не може йти і мова. Чоловік не уявляє свого життя без щоденних замальовок та й друзям важко його застати без мольберта під рукою.
Найголовнішим натхненням для художника, за його ж словами, є кохання. Цей чудодійний засіб він рекомендує усім, хто заплутався у своїй творчості. А мова йде про величезний спектр емоцій, коли людина захоплюється чимось або кимось. Так щоразу траплялось з митцем. Він знаходив нові сюжети й випробовував цікаві стилі. І це все можна прослідкувати у творчості Чеслава, адже йому ненавмисно вдалось структурувати своє мистецтво. А зараз він лише вдячний таким обставинам, адже художник легко може озирнутися назад й прочитати своє життя за картинами. До речі, його останнє закохане натхнення триває досі. Після того як він зустрів свою дружину, серед його сюжетів зʼявилась еротика.
Якщо кохання приходило хвилями у життя Тумелевича, то подорожі були постійними товаришами. Так, художника знають як завзятого мандрівника і він залюбки черпає натхнення з різних місць. Чеслав може похвалитися і далекими турами, як от до США, Італії, України, так і щоденними прогулянками околицями Гданська. Він гордо зачисляє себе до пленеристів. У цих мандрівках він змальовує природні краєвиди й міську метушню. А ще чоловік надзвичайно любить робити замальовки життєвих ситуацій, які трапляються між людьми. Героями картин можуть бути як гданчани, так і сам Чеслав. Ну і, звичайно ж, художник не може встояти перед красою міста, яке йому стало рідним. І в один період він малював лише море й кораблі, а зараз цих красот набагато більше у творчості Тумелевича.
Соціальне життя
Чеслав Тумелевич увірвався у художнє життя Гданська дуже рано й стрімко. Як тільки художник переїхав до приморського містечка, відразу ж знав, що залишиться. Його привабила мистецька спільнота й можливості для розвитку. І він скористався своїм шансом. Хоч тоді було набагато важче пробитись у художньому світі, ніж зараз, однак митець запропонував власне бачення, яке знайшло чимало позитивних відгуків. Чеслав став завсідником усіх можливих конкурсів та виставок. Як казав чоловік, якщо ти хотів, щоб про тебе дізнались, ти мусив співпрацювати з музеями чи іншими установами. Та це лише пішло на користь художнику, адже його запрошували не лише польські заклади, але й музеї по всьому світу. Саме тому Тумелевич може похвалитись величезною кількістю подорожей. І, звичайно ж, він всюди влаштовував демонстрацію своїх робіт, яку вже чекали глядачі.
Не обділив художник увагою й Гданськ. Він щоразу погоджується на різноманітні культурні заходи та вже багато років не втомлюється відкривати власні виставки. У 2013 році Тумелевич пішов на пенсію, однак це не зменшило кількості роботи. Як зізнався митець, коли його просять долучитись до якогось проєкту, він просто не може відмовити. Проте трохи вільного часу допомогло Чеславу структурувати усю свою діяльність та картини. До того ж він з радістю повертається до попередніх робіт й повторює вже знайомий стиль. Ну а шанувальники можуть слідкувати за Тумелевичем у соцмережах, адже митець не припиняє творити й гуляти гданськими околицями, чим і ділиться з публікою.
